П`ятниця, 29.03.2024, 09:43
Cколівське районне управління юстиції  
Львівської області (неофіційний) Скоро відкриття офіційного веб-сайту skolejust.gov.ua







Головна | Мій профіль | Вихід
Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
"">
Меню сайту
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 98
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2013 » Грудень » 10 » ПРАВА ЛЮДИНИ ТА БІЖЕНЦІ
18:11
ПРАВА ЛЮДИНИ ТА БІЖЕНЦІ


Особи, які шукають притулку, і біженці володіють усіма правами й основними свободами, проголошеними в міжнародних договорах про права людини. Тому питання про захист біженців слід розглядати в ширшому контексті захисту прав людини. Створення державами після другої світової війни двох окремих організацій, які займаються відповідно питаннями прав людини й біженців, не означає, що ці питання не пов’язані одне з одним.

Діяльність Організації Об’єднаних Націй у галузі прав людини й Управління Верховного комісара у справах біженців нерозривно пов’язані одне з одним у тому розумінні, що перед обома організаціями стоїть спільна мета захисту людської гідності. Програма Організації Об’єднаних Націй у галузі прав людини стосується прав окремих осіб на території держав. Організація, яка займається питаннями біженців, була створена для відновлення мінімальних прав осіб після того, як вони залишили країни свого походження.

Сучасна концепція міжнародного захисту зазнала поступової еволюції і зараз передбачає ряд інституційних і правових механізмів. Захист біженців і пошук довгострокових варіантів вирішення їхніх проблем – ось дві основні функції Управління Верховного комісара у справах біженців.

У практичному плані функції забезпечення міжнародного захисту включають недопущення примусового повернення, надання допомоги у розгляді запитів осіб, які шукають притулку, надання правових консультацій і допомоги, сприяння у вжитті заходів щодо забезпечення фізичної безпеки біженців, сприяння добровільній репатріації та надання відповідної допомоги; а також надання допомоги біженцям у переселенні (стаття 8 Статуту УВКБ).

Таким чином, функція міжнародного захисту має правову основу, і Верховний комісар зобов’язаний її забезпечувати. Право користуватися захистом, хоча воно і не виділене як окреме право, мається на увазі в Конвенції 1951 року та її основоположних принципах, зокрема заборони примусового повернення.

Крім того, багато загальновизнаних прав людини прямо поширюються на біженців. До них належать право на життя, захист від катувань і поганого поводження, право на громадянство, право на свободу пересувань, право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися в свою країну, право не зазнавати примусового повернення.

Ці права поруч з іншими громадянськими, політичними, економічними, соціальними і культурними правами стосовно всіх осіб, як громадян, так і не громадян, закріплені в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, які разом складають Міжнародний білль про права людини:

a) «Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання чи вигнання» (Загальна декларація прав людини, стаття 9);

b) «Кожна людина має право шукати притулку від переслідування в інших країнах та користуватися цим притулком» (Загальна декларація прав людини, стаття 14);

«Кожна людина має право на громадянство» (Загальна декларація прав людини, стаття 15);

«Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися в свою країну». (Загальна декларація прав людини, стаття 13; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, стаття 12).

Не всі важливі права біженців конкретно згадуються в Міжнародному біллі про права людини. Центральним елементом міжнародного захисту є право не зазнавати примусового повернення чи висилки в ситуації, яка може поставити під загрозу чиє-небудь життя або свободу. Це принцип заборони примусового повернення, який закріплений у статті 33 Конвенції 1951 року.

Принцип заборони примусового повернення мав подальший розвиток у статті 3 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання, в якій передбачається, що «жодна держава-учасниця не повинна висилати, повертати (refouler) або видавати яку-небудь особу іншій державі, якщо існують серйозні підстави вважати, що їй може там загрожувати застосування катувань» (пункт 1). Крім того, «для визначення наявності таких підстав компетентна влада бере до уваги всі обставини, які стосуються справи, включаючи у відповідних випадках існування в даній державі постійної практики брутальних і масових порушень прав людини» (пункт 2).

Деякі країни стверджують, що більшість осіб, які шукають притулку, є фактично не біженцями, а економічними мігрантами. Зараз тільки близько 10-20% осіб, які шукають притулку, мають у цих країнах статус біженців.

Сучасні потоки біженців відрізняються від потоків біженців під час та після закінчення другої світової війни. Причини від’їзду дуже часто бувають складними і не являються тільки результатом безпосередніх переслідувань. Особи залишають свою країну внаслідок громадянських конфліктів, масових порушень їхніх прав людини, іноземної агресії чи окупації, нестатків, голоду, хвороб і екологічних катастроф. Багато хто з них не підпадає під категорію біженців, якщо виходити із визначення, даного ООН.

Для того, щоб потрапити до цієї категорії, особа повинна бути «політичним» біженцем. У Конвенції 1951 року про статус біженця говориться про «побоювання стати жертвою переслідувань», але в ній не подається чіткого визначення цього терміна. В статті 33 Конвенції говориться про загрозу для життя або для свободи осіб «через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи чи політичних переконань». Це визначення складне і не враховує багатьох ситуацій, в які потрапляють біженці сьогодні.

В результаті деякі країни, особливо в Африці й Латинській Америці, розширили визначення терміна «біженець». Але в багатьох інших країнах більшість заяв про надання притулку відхиляються на підставі старого тлумачення визначення 1951 року.

З точки зору прав людини така ситуація викликає велику стурбованість. Не завжди вдається провести досить чітку різницю між біженцем і економічним мігрантом. Можна твердити, що коли мова йде про загрозу для життя і свободи, то становище особи, якій загрожує смерть внаслідок голоду, не дуже відрізняється від становища іншої особи, якій загрожує свавільна страта внаслідок її політичних переконань.

Навіть без урахування цих міркувань факт залишається фактом, що незалежно від того, чи є ця особа біженцем або економічним мігрантом, громадянином чи негромадянином, чи залишає вона свою країну внаслідок переслідувань, збройних конфліктів, загрози для її життя чи крайнього зубожіння, ця особа має мінімально необхідні права людини і має право на дотримання мінімально необхідних норм поводження з нею.

 

Спеціаліст першої категорії

Сколівського РУЮ                                                              Козич В.Л.

Переглядів: 657 | Додав: skolejust | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Календар
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
PR-CY.ru
Корисні посилання
Корисні ресурси
 
 
 
Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz