Допомога по державній реєстрації спадкового майна; Зміни та робота над свідоцтвом про право на спадщину;

Логічним завершенням спадкування є отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Правове оформлення спадкових прав є сукупністю правових дій, після вчинення яких встановлюється частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають право розпоряджатися цим майном.

Завершується оформлення спадкових прав видачею свідоцтва про право на спадщину. Останнє не створює жодних нових прав у спадкоємців на майно, а лише підтверджує вже існуюче право на нього, бо право на спадкування у них виникає з моменту відкриття спадщини.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює такі обставини:

факт смерті і час відкриття спадщини. Ці обставини підтверджуються свідоцтвами органу РАЦС про смерть спадкодавця;

повідомленнями чи іншими документами про загибель спадкодавця під час воєнних дій; рішення суду про оголошення особи померлою, яке є підставою для видачі органами РАЦС свідоцтва просмерть;

коло спадкоємців, наявність заповіту, наявність між спадкодавцем і спадкоємцями родинних, подружніх відносин, факту перебування на утриманні спадкодавця;

факт прийняття спадщини;встановлення спадкової маси, тобто майна, що належало спадкоємцеві і яке є на день відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий документ, що видається на ім’я всіх спадкоємців або, за їхнім бажанням, кожному окремо.

Одержання свідоцтва про право на спадщину є загальним порядком оформлення спадкових прав. Водночас спадкоємці не обов’язково подають заяву про прийняття спадщини, а мають право прийняти її у інший спосіб – шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. У цьому випадку від них не вимагається спеціального отримання свідоцтва про спадщину. Свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його знаходження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Так, для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, жилий будинок потрібні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на майно, довідка-характеристика бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості. Якщо на квартиру чи будинок накладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту.

На майно, яке не підлягає державній реєстрації, нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов’язковим. Це, наприклад, предмети домашньої обстановки та вжитку. Для здійснення повноважень щодо даного майна, в тому числі й права розпорядження ним, достатньо простої передачі цього майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями, що прийняли спадщину, строком не обмежена. Як правило, воно видається після закінчення шести місяців від дня відкриття спадщини.

При наявності відомостей про зачату, але ще не народжену дитину, що буде спадкоємцем, свідоцтво про право на спадщину не може бути видане до народження дитини, оскільки і їй має бути виділена частка в спадковому майні. Якщо ж зачата дитина не народиться або народиться мертвою, її частка в спадковому майні підлягає розділу на загальних підставах. Це правило стосується як спадкування за заповітом, так і за законом.

До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку, якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

Такими обставинами можуть бути:

-       витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а також на його поховання;

-       витрати на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

-       витрати на задоволення претензій осіб, які працюють на спадкодавця чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди;

-       витрати на охорону спадкового майна й управління ним, а також витрати, пов’язані з повідомленням спадкоємців про від­криття спадщини.

Державна реєстрація права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину підтверджує той факт, що до спадкоємців перейшли всі права та обов’язки спадкодавця. Але право спадкування, не оформлене у нотаріуса, не може бути повною мірою здійснене, якщо майно знаходиться в інших осіб чи підлягає обов’язковій державній реєстрації, бо зміна власника цього майна неможлива без перереєстрації права власності.

Документи, що підтверджують право власності громадян на нерухоме майно, вважаються такими лише за наявності відмітки реєструючого органу або реєстраційного посвідчення, що є невід’ємною частиною правовстановлюючого документа.

Державну реєстрацію права на спадщину здійснюють нотаріуси.

Така реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна є обов’язковою для всіх власників, незалежно від форми власності.

Реєстрації підлягають тільки ті об’єкти, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію. Стосовно успадкованих квартир документом, який підтверджує право власності спадкоємця, буде свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом з Витягом нотаріуса про реєстрацію зазначеного нерухомого майна.

 Зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва, якщо є згода спадкоємців, які прийняли спадщину, та цього потребують обставини справи. Наприклад, якщо спадкоємець з якихось причин пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини, то може виникнути необхідність включення його до числа спадкоємців, а отже, і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Це можливо за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Згода спадкоємців має бути викладена в письмовій формі та подана нотаріусу. Справжність підписів спадкоємців, які дали згоду на включення у свідоцтво спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини, повинна бути нотаріально засвідчена. Якщо такої згоди спадкоємці не дають, то спадкоємець, який не вклався у строк для прийняття спадщини, може звернутися до суду з заявою в порядку позовного провадження про продовження строку.

Суд вправі внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину, але тільки за позовом зацікавленої особи. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку. Якщо суд знайде причини пропуску строку поважними і задовольнить позов, а спадкове майно вже було прийняте іншими спадкоємцями, то спадкоємець, який пропустив строк, одержить лише те з належного йому майна, що збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації належного йому майна.

 Випадки визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним тільки в судовому порядку за позовом зацікавленої особи. Так, наприклад, видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом має деякі особливості. Видаючи таке свідоцтво, нотаріус повинен перевірити, чи правильно укладений чи посвідчений заповіт, чи відповідає він вимогам закону.

Видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом нотаріус зобов’язаний перевірити наявність спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Такими особами є неповнолітні чи непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки та утриманці, які незалежно від звіту заповіту успадковують не менш як половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який є недійсним, також буде визнано недійсним.

Завідувач

Сколівської ДНК                                                            Батлюк В.І.