Вівторок, 16.07.2019, 07:55
Cколівське районне управління юстиції  
Львівської області (неофіційний) Скоро відкриття офіційного веб-сайту skolejust.gov.ua







Головна | Мій профіль | Вихід
Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
"">
Меню сайту
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 98
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2014 » Жовтень » 27 » Юридична практика: право проходу через чужу земельну ділянку
11:08
Юридична практика: право проходу через чужу земельну ділянку


Фабула справи


В громадську приймальню Сколівського РУЮ звернувся мешканець м. Львова, який на праві приватної власності володіє земельною ділянкою в с. Коростів, Сколівського району, Львівської області. Дана земельна ділянка не має прямого доступу до дороги загального користування, оскільки між нею та дорогою знаходиться інша земельна ділянка. Заявника цікавили способи отримання доступу із дороги до його земельної ділянки та навпаки, ним самим та іншими особами. При цьому заявник зауважив, що мав із власником сусідської ділянки усну домовленість, згідно якої міг потрапляти з дороги на свою земельну ділянку через сусідську. Однак в нього виникали певні труднощі, коли до нього приїжджали відвідувачі, яких сусід відмовлявся пропускати через свою земельну ділянку.

Норми матеріального права

_______________________________________________________________

Цивільний кодекс України
---


Ст. 401 1. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

2. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Ст. 402 1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
3. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Ст. 403 – Зміст сервітуту:
1. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
2. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
3. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
4. Сервітут не підлягає відчуженню.
5. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
6. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
7. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Ст. 404 1. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
2. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
3. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Земельний кодекс України
---


Ст. 98 1. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Ст. 99 Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.

Ст. 100 1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Ст. 101 1. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.
2. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
3. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
4. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Судова практика
___________________________________________

Постанова пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 N 7
---


Пункт 22-2. Вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК, а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК).

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК; цей перелік не є вичерпним.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Вирішуючи питання про відшкодування збитків, завданих власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, суд має виходити з того, що таке відшкодування здійснюється на загальних підставах (частина сьома статті 403 ЦК); щодо земельних сервітутів такі підстави регламентуються Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284.

При розгляді спору щодо припинення сервітуту на вимогу власника землі суд має враховувати обставини, які мають істотне значення (наприклад, порушення умов використання земельної ділянки); інші випадки припинення сервітуту визначені в статтях 406 ЦК, 102 ЗК.

Норми процесуального права
_________________________________________________


Цивільний процесуальний кодекс України
---


Ст.10 ч.3 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 15 ч.1 п. 1 - Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Позиція громадської приймальні Сколівського районного управління юстиції
________________________________________________________________


Заявник безперечно має право на використання сусідньої земельною ділянки (земельний сервітут). Земельна ділянка власника, який потребує використання чужої земельної ділянки називається панівною, а відповідно земельна ділянка, яку планують використовувати – обслуговуючою. Суспільні відносини, що виникають при встановленні, здійсненні та припиненні земельних сервітутів регулюються нормами Цивільного та Земельного кодексів України. Норми цих двох кодексів співвідносяться між собою як загальні та спеціальні. Норми Земельного кодексу врегульовують дані відносини дещо ширше і повніше у порівнянні із Цивільним кодексом. При цьому слід звернути увагу на те, що в обох кодексах законодавцем використано однаковий підхід до земельних сервітутів і колізії між правовими нормами щодо земельних сервітутів в українському правовому полі відсутні.

Законодавство передбачає декілька підстав для виникнення відносин земельного сервітуту. В першу чергу це договір. Заявник зазначає, що до цього він мав із сусідом усну домовленість щодо використання його земельної ділянки, зокрема щодо проходу/проїзду через неї. Як нам відомо договори можуть укладатися як і в усній так і у письмовій формах. Проте в даному випадку усну домовленість двох власників сусідніх земельних ділянок не можна вважати договором про встановлення земельного сервітуту. Це пояснюється тим, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає обов’язковій державній реєстрації у встановленому законом порядку, при цьому передувати такій реєстрації повинне розроблення відповідної земельної документації. Договори, які підлягають державній реєстрації повинні мати письмову форму. Разом з тим, для договорів про встановлення земельного сервітуту не встановлено законом обов’язкової форми. Тому даний договір достатньо укласти у простій письмовій формі. Ключовим моментом при укладенні такого роду договорів є досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

При зверненні до власника обслуговуючої земельної ділянки з офертою власника панівної земельної ділянки можливі декілька варіантів: 1) сторони дійдуть між собою згоди і укладуть договір; 2) власник обслуговуючої земельної ділянки не проти укласти договір, але сторони не дійдуть згоди по істотних умовах договору; 3) власник обслуговуючої земельної ділянки відмовиться укласти договір. При наявності варіантів 2, 3 власник панівної земельної ділянки може звертатися до суду. При наявності варіанту 2 суд повинен допомогти сторонам договору досягнути згоди по істотних умовах договору. У випадку третього варіанту власник панівної земельної ділянки може звертатися до суду із позовом про встановлення земельного сервітуту.

При встановленні земельних сервітутів законодавець намагається в повній мірі захистити інтереси власника обслуговуючої земельної ділянки. Так, земельний сервітут може бути встановлено лише у тому випадку, якщо власник панівної земельної ділянки не має інших способів використовувати свою земельну ділянку. При цьому у випадку звернення з позовом до суду саме позивач має довести, що без встановлення земельного сервітуту він не може використовувати свою земельну ділянку. Крім цього земельний сервітут встановлюється у спосіб найменш обтяжливий для власника обслуговуючої земельної ділянки. Власник обслуговуючої земельної ділянки має право на відшкодування завданих йому збитків заподіяних внаслідок встановлення земельного сервітуту. Власник обслуговуючої земельної ділянки при встановленні земельного сервітуту має право вимагати встановлення плати за використання його земельної ділянки.

Заявник також звернув увагу на те, що він безперешкодно міг потрапити на свою земельну ділянку шляхом проходу/проїзду через сусідню земельну ділянку на підставі усної домовленості із сусідом. Проте, коли до нього приїжджали його друзі, родичі в гості виникали суперечки із сусідом, який не хотів пропускати таку кількість осіб.

Земельний сервітут може бути встановлено лише на визначене коло осіб. Так стороню у договорі про встановлення земельного сервітуту може бути одна особа – власник. Цей же власник може звертатися до суду із позовом, і за рішенням суду може бути встановлений земельний сервітут на одну особу – власника панівної земельної ділянки. Також вимагати встановлення земельного сервітуту може будь-яка особа. Наприклад будь-хто може звертатися до власника обслуговуючої земельної ділянки із пропозицією укласти договір, а у випадку відмови із відповідним позовом до суду. Ясна річ, що звертаючись до суду такій особі потрібно буде детально обґрунтувати підстави з яких вона вимагає встановлення земельного сервітуту.

Однак, той факт, що встановлення земельного сервітуту можливе лише щодо конкретної особи зовсім не означає, що тільки ця особа може використовувати земельну ділянку. Наприклад, в даній ситуації стоїть проблема із проходом через обслуговуючу земельну ділянку. Одним із видів земельного сервітуту є право проходу/проїзду. Сторони досягнувши згоди по істотних умовах договору, чи рішення суду про встановлення земельного сервітуту (рішення суду є однією із підстав для реєстрації речових прав на нерухоме майно) повинні зареєструвати земельний сервітут в порядку встановленому Законом. При цьому державну реєстрацію не буде проведено без відповідної земельної документації, яка у даному випадку полягатиме у визначенні частини земельної ділянки, яка відводитиметься під дорогу, визначенні меж такої дороги тощо. За потреби для таких визначень може бути навіть призначено проведення відповідної експертизи. Тобто в даній ситуації на обслуговуючій земельній ділянці буде відведено частину через яку зможе проходити як власник панівної земельної ділянки так і будь-хто інший хто захоче до нього потрапити, не дивлячись на те, що право земельного сервітуту встановлено лише щодо однієї особи.

Отже, в даній сутуації заявнику слід звернутися до власника сусудньої земельної ділянки із пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту. У випадку відмови від укладення договору можна звертатися до суду із позовом про встановлення земельного сервітуту.



Спеціаліст І-ої категорії Сколівського РУЮ
Переглядів: 5442 | Додав: skolejust | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Календар
«  Жовтень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів
Друзі сайту
PR-CY.ru
Корисні посилання
Корисні ресурси
 
 
 
Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz