Сколівське районне управління юстиції Львівської області продовжує порівнювати чинний Закон України «Про запобігання корупції» (новий закон) з його, по-суті попередником, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (старий закон), аналіз їхніх положень, виявлення спільного та відмінного між ними.

АНТИКОРУПЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ

Старий закон містив розділ ІІ Заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції. Новий закон містить розділ IV Запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням, який подібно до розділу ІІ старого закону містить відповідні заходи.

Старий закон передбачав такі заходи, спрямовані на запобігання та протидію корупції:

• обмеження щодо використання службового становища;
• обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;
• обмеження щодо одержання дарунків (пожертв);
• обмеження щодо роботи близьких осіб;
• обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування;
• спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
• фінансовий контроль;
• кодекси поведінки;
• урегулювання конфлікту інтересів;
• запобігання корупції у діяльності юридичних осіб;
• антикорупційна експертиза нормативно-правових актів;
• вимоги щодо прозорості інформації;
• заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
•  застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру;

Розділ IV нового закону передбачає, що запобігання корупції буде здійснюватись шляхом:

• обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища;
• обмеження щодо одержання подарунків;
• запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними;
• обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;
• обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування;
• обмеження спільної роботи близьких осіб.

Окрім цього, окремими розділами нового закону передбачено:

• запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (розділ V);
• правила етичної поведінки (розділ VІ);
• фінансовий контроль (розділ VІІ);
• захист викривачів (VІІІ);
• заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування (розділ ІХ);
• антикорупційна експертиза (розділ ІХ);
• спеціальна перевірка (розділ ІХ);
• вимоги щодо прозорості та доступу до інформації (розділ ІХ);
• запобігання корупції у діяльності юридичних осіб (розділ Х).

а) використання службового становища та службових повноважень

В старому законі містилася стаття 6 Обмеження щодо використання службового становища, згідно якої особам уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняним до них особам, а також особам які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Новий закон містить статтю 22 Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища згідно якої, суб’єктам на яких поширюється дія цього закону забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Як бачимо старий закон наводив детальний перелік випадків, які вважаються зловживанням службових повноважень, в той час як новий закон просто забороняє використовувати свої службові повноваження або становище, видається, що за такого підходу, більшу кількість випадків може бути кваліфіковано як зловживання службовими повноваженнями чи службовим становищем, оскільки відсутній будь-який перелік.

В новому законі, як і у назві так і диспозиції статті йдеться про заборону використання службових повноважень та відповідного становища. В старому законі, в назві статті 6 вказувалося на обмеження щодо використання службового становища, а в диспозиції статті 6 йшлося про заборону використання службових повноважень в певних цілях.

Також, в новому законі, поряд із забороною використання своїх службових повноважень та становища, забороняється використання будь-якого державного або коммунального майна чи коштів в приватних інтересах.

б) обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності  

Стаття 7 старого закону та стаття 25 нового закону. В цій частині змін не відбулося. Обидва закони забороняють особам, які виконують функції держави або місцевого самоврядування займатися іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), підприємницькою діяльністю, входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

В обох законах також вказано, що це обмеження не поширюється на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

в) одержання подарунків

  Старим законом вводилося обмеження на отримання дарунків (пожертв), в новому законі введено обмеження отримання подарунків. Обидва закони забороняють особам уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняним до них особам безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви)/подарунки від юридичних або фізичних осіб, якщо особа дарувальник (а у старому законі, ще й особа, яка робить пожертву) перебуває в підпорядкування обдаровуваного.

Старим законом законом заборонялися дарунки (пожертви) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою (яка приймає дарунок чи пожертву), так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами.

Новим законом забороняються подарунки у зв’язку із здійсненням такими особами (які приймають подарунок) діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Обидва закони дозволяють особам уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняним до них особам приймати подарунки (за старим законом також і пожертви), які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність. Однак у новому законі дещо збільшені допустимі розміри вартості таких дарунків. Так, згідно старого закону, вартість одноразового дарунка не мала перевищувати 50% мінімальної заробітної плати встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), а сукупна вартість дарунків (пожертв) отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. В новому законі передбачено допустимі розміри вартості – 1 мінімальна заробітна плата для одноразового подарунка та 2 прожиткові мінімуми встановлені для працездатної особи на 1 січня того року в якому прийнято подарунки, для подарунків одержаних від однієї особи (групи осіб) протягом року.

Згідно обидвох законів, обмеження на дарунки (пожертви)/подарунки не поширюються на випадки, коли подарунки даруються (а в старому законі також і пожертви, які здійснюються) близькими особами, а також, коли вони одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Також обидва закони дозволяють зробити подарунок державі, територіальній громаді, установі державної чи комунальної власності. В таких випадках дарунок (пожертва)/подарунок вважається державною чи комунальною власністю та передається органу, підприємству, установі, організації у порядку встановленому постановою Кабінету міністрів України від 16 листопада 2011 року №1195 «Про затвердження Порядку передачі дарунків, одержаних як подарунки державі, Автономній Республіці Крим,                територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям».

В новому законі на відміну від старого вказано, що рішення, прийняте особою, зазначеною у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 цього Закону.

Старий закон обмежувався статтею 8 Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв), новий закон, окрім статті 23 Обмеження щодо одержання подарунків, містить також статтю 24 Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводженню з ними.

Так, згідно нового закону, особи уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.

У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності.

Предмети неправомірної вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.

У випадку наявності в особи, зазначеної у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово звернутися для одержання консультації з цього питання до територіального органу Національного агентства, який надає відповідне роз’яснення.

 г) обмеження роботи близьких осіб

В обмеженні роботи близьких осіб відбулися деякі зміни. Так, стаття стаття 9 старого закону Обмеження щодо роботи близьких осіб забороняла особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (крім тих, які за своїм характером є виборними), а також посадовим особам юридичних осіб публічного права, які є прирівняними до осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Натомість стаття 27 нового закону Обмеження спільної роботи близьких осіб встановлює таке обмеження тільки для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (крім тих, які за своїм характером є виборними), і не зачіпає осіб прирівняних до осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, так як це було у старому законі.

Обидва закони встановлюють обов’язок осіб, які претендують на зайняття посад, на які відповідним законом встановлено обмеження щодо роботи близьких осіб, повідомити керівництво органу про працюючих в ньому близьких осіб.

Згідно старого закону обмеження щодо роботи близьких осіб не поширювалися на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді;

3) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах;

4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, соціального захисту, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

 Згідно нового закону обмеження щодо спільної роботи близьких осіб не поширюються на тих же осіб, на яких вони не поширювалися в старому законі, за винятком осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, соціального захисту, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Цієї категорії осіб, на відміну від старого закону, в переліку осіб на яких не поширюються обмеження щодо спільної роботи близьких осіб, в новому законі не вказано.

В обидвох законах однакова процедура в разі виникнення обставин за яких порушуються обмеження роботи близьких осіб. У разі виникнення таких обставин відповідні особи, близькі їм особи у 15-ти денний строк вживають заходів по їх усуненню. Якщо у встановлений строк обставини не усунено добровільно, відповідні особи або близькі їм особи підлягають переведенню на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. У разі неможливості такого переведення, особа, яка підлягає у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Старий закон також забороняв особам, на яких поширювалося обмеження щодо роботи близьких осіб брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.

д) обмеження для осіб, які припинили діяльність пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування

Обидва закони передбачають три види обмежень для осіб, які звільнилися чи іншим чином припинили діяльність пов’язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Таким особам заборонено:

• протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців (новий закон); в старому законі дане обмеження було викладено в іншій формі, але суть його була тією ж самою;
• розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;
• протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.  

Новим законом також передбачено, що порушення обмеження щодо укладення відповідного трудового договору є підставою для припинення такого договору, а правочини укладені з порушенням відповідних обмежень можуть визнатися судом недійсним. Національне агентство з питань запобігання корупції, згідно нового закону може звертатися до суду для припинення трудового договору, визнання правочину недійсним.

Далі буде…

Спеціаліст І категорії

Сколівського РУЮ                                                                    В.Л. Козич