Субота, 23.09.2017, 15:34
Cколівське районне управління юстиції  
Львівської області (неофіційний) Скоро відкриття офіційного веб-сайту skolejust.gov.ua







Головна | Мій профіль | Вихід
Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS
"">
Меню сайту
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 95
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2015 » Листопад » 24 » Запобігання корупції vs. Запобігання і протидія корупції. Частина 6
12:05
Запобігання корупції vs. Запобігання і протидія корупції. Частина 6

Сколівське районне управління юстиції Львівської області продовжує порівнювати чинний Закон України «Про запобігання корупції» (новий закон) з його, по-суті попередником, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (старий закон), аналіз їхніх положень, виявлення спільного та відмінного між ними.

 

РОБОТА З ГРОМАДСЬКІСТЮ

 

Як свого часу зазначив, тоді ще не начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Жукровський Я.І., в законодавстві відсутній комплексний підхід до розуміння поняття громадськості. Пан Ярослав зазначив, що в українському правовому полі є ряд нормативно-правових актів, які так чи інакше оперують терміном громадськість, даючи йому певне визначення (Закон України «Про культуру») або ж згадуючи в певному контексті (Закон України «Про виконавче провадження», «Про військову службу правопорядку у ЗСУ»). http://www.pravda.com.ua/columns/2014/07/14/7029139/?attempt=1

Але повертаємося до законів, які є предметом розгляду даної серії публікацій. В обох неодноразово згадується громадськість в контексті роботи з нею, її інформування, залучення до антикорупційної політики тощо.

Що характерно ні старий, ні новий закони не дають визначення поняття «громадськість». Старим Законом було передбачено, що участь громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції є одним із принципів запобігання і протидії корупції. Новий Закон, до слова, не містить окремої статті, яка би визначала основні принципи.

Термін громадськість в обох Законах згадується передусім як учасник в заходах щодо запобігання (запобігання і протидії) корупції. Стаття 18 старого Закону, стаття 21 нового Закону. В цих же статтях законодавець свого роду розшифровує термін громадськість, так там на має відповідного визначення, але дається певний перелік суб’єктів, які наповнюють собою зміст поняття громадськість в розумінні антикорупційного законодавства.

Старий Закон до громадськості відносив об’єднання громадян, їх членів або уповноважених представників, а також окремих громадян. Аналогічний підхід використано в новому Законі, за винятком того, що слова об’єднання громадян замінено на слова громадські об’єднання (суть в тому, що з набранням чинності Законом України «Про громадські об’єднання» втратив чинність Закон України «Про об’єднання громадян»). В даних законах термін громадськість використовується в самому, що не є широкому розумінні, фактично під дане визначення може попасти кожен, що в принципі добре, оскільки кожен бажаючий може долучитися до боротьби з корупцією.

В частині правил роботи з громадськістю по питаннях запобігання (запобігання і протидії) корупції, прав громадськості щодо цієї роботи з прийняттям нового Закону змін практично не відбулося.

Для участі у запобіганні корупції громадськість наділена певними правами. З самим переліком прав можна ознайомитися в статті 18 старого Закону та статті 21 нового Закону. До прав громадськості в частині запобігання корупції належить:

-         повідомлення про корупційні правопорушенням керівництву чи іншим представникам установи де ці правопорушення вчинено (в новому Законі до таких установ ще додано Національне агентство);

-         запитувати та одержувати інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;

-         проведення та замовлення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, а також проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертиз відповідні пропозиції;

-         вносити суб’єктам права законодавчої ініціативи пропозиції щодо вдосконалення законодавчого врегулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;

-         брати участь у парламентських слуханнях з питань запобігання корупції;

-         проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних, тощо, з питань запобігання корупції;

-         проводити заходи щодо інформування населення з питань щодо запобігання корупції;

-         здійснювати громадський контроль за виконанням антикорупційного законодавства;

-         інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції (в старому Законі таке положення було відсутнім, що по-суті робило перелік прав громадськості у частині участі в запобіганні та протидії корупції вичерпним).    

Громадськості не може бути відмовлено у доступі до інформації стосовно суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання (запобігання і протидії) корупції.

Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, делегування повноважень органів влади або місцевого самоврядування розміщуються, для їх громадського обговорення на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття.

Все вище перераховане має місце як і у старому, так і у новому Законі.

Окремо слід звернути увагу на питанні інформування громадськості про заходи щодо запобігання (запобігання і протидії) корупції.

Обидва закони містять ідентичну норму, про те що органи влади та місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення по законопроектах та проектах інших нормативно-правових актів (про які йшла мова двома абзацами вище) та оприлюднюють їх на своїх веб-сайтах.

Схожим залишається порядок інформування громадськості про роботу по боротьбі з корупцією, хоча ряд змін в цьому напрямку відбувся. Згідно статті 19 старого Закону спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції (органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України) щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювали інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики (Міністерство юстиції України) щороку не пізніше 15 квітня готував та оприлюднював у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції. Звіт подавався у порядку визначеному постановою Кабінету міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1094 «Про затвердження Порядку підготовки та оприлюднення звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції», яка на даний час втратила чинність.

Згідно нового Закону Національне агентство готує проект щорічної національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики, зрозуміло, що національна доповідь є прототипом звіту, подання якого було передбачено старим Законом. Для підготовки Національним агентством національної доповіді, щорічно, до 15 лютого спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції подають йому необхідну інформацію.

Новим та старим законами встановлено вимоги до національної доповіді та звіту відповідно. Слід звернути увагу на те, що новим Законом передбачено більше вимог до національної доповіді, ніж було встановлено старим Законом для звіту. Так, обидва закони передбачають відображення в нац. доповіді/звіті статистичних даних про результати діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. До цього розділу старий Закон відносив кількість осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні злочину або щодо яких складено протоколи про вчинення адміністративних корупційних правопорушень; кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду та на яких накладено адміністративне стягнення за корупційне правопорушення; відомості про розмір завданих корупційними правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування. Новий Закон, окрім вищезазначеного до статистичних відомостей відносить інформацію про виправдувальні вироки та закриті адміністративні провадження без накладення стягнення за корупційне правопорушення; про кількість осіб, звільнених з роботи за корупційні правопорушення; відомості про кошти, майно одержані внаслідок корупційних правопорушень, відомості про їх конфіскацію; також зазначається інформація про співпрацю з недержавними організаціями та ЗМІ, з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями, укладені з ними договори та угоди про співробітництво, штат спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, обсяги їх фінансування та ін.

В національній доповіді, як і у звіті, зазначаються також: узагальнені результати антикорупційної експертизи; інформація про результати виконання органами державної влади заходів щодо протидії корупції; результати різних соціологічних досліджень з питань корупції (додатково новий Закон передбачає також зазначення виявлених корупціогенних факторів органами влади та місцевого самоврядування, стан виконання міжнародно-правових зобов’язань по запобіганню корупції, вплив здійснюваних заходів на рівень корупції на основі статистичних даних та соціологічних досліджень); звіт про стан виконання Антикорупційної стратегії.

Кабінет Міністрів України щороку не пізніше 15 квітня розглядає та схвалює проект національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики, який протягом десяти робочих днів з дня схвалення направляється до Верховної Ради України.

Національна доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Обидва закони передбачають залучення громадськості до проведення антикорупційних експертиз. Також передбачено можливість проведення громадських антикорупційних експертиз.

Оскільки новим Законом передбачено утворення Національного агентства, то в положеннях, якими регламентовано його діяльність, згадується також і робота з громадськістю.

Громадськість та Національне агентство:

-         громадські об’єднання, що мають досвід роботи у сфері запобігання корупції рекомендують чотирьох членів конкурсної комісії, яка проводить конкурс по відбору кандидатів на посади в Національному агентстві;

-         громадським об’єднанням заборонено втручатися в діяльність Національного агентства з виконання покладених на нього обов’язків;

-         Національне агентство інформує громадськість про здійснювані заходи щодо запобігання корупції, реалізацію заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

-         Національне агентство залучає громадськість до формування, реалізації та моніторингу антикорупційної політики;

-         при Національному агентстві утворюється Громадська рада, яка здійснює громадський контроль за його діяльністю;

Старий Закон містив у собі розділ Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції. Стаття 28 цього розділу передбачала здійснення громадського контролю за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції. Новий Закон аналогічних положень не містить, однак робити з цього трагедії, мабуть, не варто. Річ у тім, що стаття 28 старого Закону передбачала, що громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному законом. Новий Закон хоч і не містить подібної статті, але передбачає можливість проведення громадських антикорупційних експертиз, участь громадськості у формуванні та роботі Національного агентства тощо.

 

АНТИКОРУПЦІЙНА ПОЛІТИКА

Новий Закон містить розділ Формування та реалізація антикорупційної політики (розділ ІІІ). В даний розділ входять положення щодо роботи з громадськістю та її інформування, про антикорупційну політику та антикорупційні програми. Старий Закон не мав окремого розділу присвяченого антикорупційній політиці, більше того не було навіть окремої такої статті. Однак це не означає, що раніше не було нічого подібного. Так, старий Закон містив положення про роботу з громадськістю, а також про інформування громадськості (звіт спеціально уповноваженого органу з питань антикорупційної політики є прототипом національної доповіді, яку готуватиме Національне агентство). Окрім того ч.4 ст. 5 старого Закону передбачала, що координацію реалізації затвердженої Верховною Радою України антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики.

Поняття антикорупційної політики та антикорупційної стратегії є тотожними. Як і раніше засади антикорупційної політики визначає Верховна Рада України. Не слід путати антикорупційну стратегію з антикорупційними програмами, в новому Законі власне є окрема стаття про стратегію та окрема про програми. Старий Закон не згадував про програми по запобіганню корупції (дані питання врегульовувалися іншими, чинними на той час нормативними документами).

Чим відрізняється стратегія від програми? Антикорупційна стратегія це такий собі згусток популізму і пафосу, наповнений красивими, не всім зрозумілими словами, зміст якого зводиться до того, що зараз все дуже погано (в плані корупції), але з прийняттям цього документа все зміниться, а потім корупція взагалі пропаде. В стратегіях вказується на більш загальні (глобальні питання), такі як: запобігання корупції у органах виконавчої влади, у сфері державних закупівель, постановку проблемного питання, мету, заходи тощо.

На виконання нового Закону, прийнято Закон України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки». Цим Законом затверджено однойменну стратегію. Попередня стратегія була схвалена указом Президента України від 21 жовтня 2011 року №1011/2011,  Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки. Цікаво те, що із затвердженням нової стратегії у 2014 році, попередня не була скасована і продовжує діяти, до кінця 2015 року.

В цій статті спробуємо проаналізувати відповідно стару та нову стратегії. Обидві стратегії з самого початку повідомляють читачеві, що корупція це явище ганебне, огидне, а також небезпечне для держави та суспільства і є головною причиною того, що держава, яка знаходиться в серці Європи за рівнем життя наближається до відсталих країн Африки (а там принаймні тепло). В новій Стратегії також наголошено на недосконалості та неефективності старої Стратегії. Ще, що було би дуже смішно, якби це все насправді не було дуже сумно, в обох стратегіях вказано, що вони знаменують собою початок реформування антикорупційного законодавства, приведення його у відповідність до європейських стандартів.

Нову стратегію умовно можна розділити на три блоки: запобігання корупції у різних сферах, покарання за корупцію, інформування по питаннях запобігання корупції.

Творці нової Стратегії, в розділі Запобігання корупції акцентують увагу на корупції у представницьких органах влади, у діяльності органах виконавчої влади, державних підприємств, у судовій системі та органах кримінальної юстиції, у сфері державних закупівель, у приватному секторі. Також у цьому розділі йде мова про необхідність створення доброчесної публічної служби. Основними причинами, які на думку авторів нової Стратегії спричиняють корупцію у вищеперерахованих сферах є недосконале законодавство, відсутність спеціальних антикорупційних органів, недостатня кількість антикорупційних повноважень у правоохоронних органів, закритість інформації, лобіювання інтересів певних осіб та груп осіб, тощо. Заходи, які слід проводити до викоренення цих проблем, це – певна річ оновлення законодавства, проведення антикорупційних експертиз, відкриття доступу до інформації, збільшення ролі громадськості у боротьбі з корупцією (про те як сильно новий Закон збільшив цю роль можна прочитати вище), створення спеціальних антикорупційних органів тощо.

У розділі Покарання за корупцію йде мова про те, що українське законодавство загалом відповідає міжнародним стандартам у частині притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення, а також містяться пропозиції про те як і ще можна покращити законодавство в цій частині.

Також в новій Стратегії наголошується на необхідність роботи з населенням, роз’ясненням йому норм антикорупційного законодавства, проведення відповідних заходів з населенням, підвищення у нього антикорупційної культури і т.п.

В старій Стратегії іншими словами, було сказано практично те ж саме, що і у новій. Хоча, слід таки звернути увагу на те, що нова Стратегія значно більша за об’ємом, значно більше деталізована, чіткіше формулює проблематику, пропонує більш конкретні заходи і має багато переваг перед старою Стратегією З іншої сторони, а чи в стратегії була вся справа?

Якщо, як було сказано вище, є більш загальний документ глобального спрямування, то має бути і документ прийнятий на його виконання. В нашому випадку такими документами є антикорупційні програми, які покликані втілювати в життя приписи антикорупційної стратегії.

Новий Закон передбачає, що антикорупційні програми приймаються практично у всіх органах законодавчої та виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та затверджуються Національним агентством. Окрім того Кабінетом міністрів України затверджується загальнодержавна програма, яка служить зразком для всіх інших антикорупційних програм.

Наразі постановою Кабінету міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 265 затверджено Державну програму щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки. Попередником цієї програми була Державна програма щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки затверджена постановою Кабінету міністрів України від 28 листопада 2011 року №1240.

Державні програми містять значну кількість заходів, які мають бути вжиті на виконання ряду завдань, які беруть своє начало в стратегіях. За відповідними заходами закріплено відповідних виконавців, які у встановленому порядку звітують про їх виконання. Кожен окремий орган, наприклад будь-який орган виконавчої влади, скажімо Мінюст, повинен мати свою програму. До виконання положень цієї програми залучаються його територіальні органи, передусім головні територіальні управління в областях, які у встановленому порядку звітують про роботу по запобіганню корупції. Головні територіальні управління в областях дають відповідні доручення районним управлінням юстиції, які проводять заходи по запобіганню корупції у відповідності до розроблених планів заходів та звітують про зроблену роботу у сфері запобігання корупції. Приблизно так виглядає робота за державними антикорупційними програмами на практиці.

  

  Далі буде…

 

Спеціаліст І категорії

Сколівського РУЮ                                                                    В.Л. Козич

Переглядів: 488 | Додав: skolejust | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Календар
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Друзі сайту
PR-CY.ru
Корисні посилання
Корисні ресурси
 
 
 
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz