24 серпня 1991
року було проголошено незалежність української держави. Це проголошення стало кінцевим
результатом багатовікової боротьби українського народу та його найвидатніших
синів за незалежність України, яка на протязі свого існування дуже часто
страждала від посягань загарбників і в різні періоди входила до складу
різноманітних держав та утворень.
Передумовами
проголошення незалежності України були різноманітні фактори, які у своїй
сукупності і призвели до того результату, який ми зараз маємо. До таких
факторів можна віднести ослаблення СРСР, поразку в Холодній війні, економічні
кризи, зневіру суспільства у ідеї комунізму. Крім того, успішний приклад
здобуття незалежності, через використання передбаченої радянським законодавством
норми про те, що кожна республіка має право виходу із Союзу радянських
соціалістичних республік, продемонстрували прибалтійські республіки, раніше.
Одним із
перших кроків до незалежності, яка була проголошена 24 серпня 1991 року, можна
вважати прийняття Декларації про державний суверенітет України, Яка була
прийнята Верховною радою УРСР 16 липня 1990 року. Декларацією проголошувався державний
суверенітет України. Державний суверенітет – це визначальна і невід’ємна якість
держави, що відображає її верховенство на своїй території та незалежність у
міжнародних відносинах. Ніхто не може легальним шляхом перешкодити державі у
встановленні внутрішнього правопорядку, відповідно до інтересів народу, який є
носієм державної влади.
Декларація
хоча і не проголошувала незалежність України, але вона визначала те, що Україна
є суверенною національною державою, її суверенітет поширюється на всю територію
країни та на всі сфери українського суспільства. Попри те, що хоча й Україна за
результатами проголошення декларації про державний суверенітет і залишалася у
складі СРСР, цей документ мав дуже велике значення. Його значення полягало
насамперед у тому, що він продемонстрував волю українського народу до
незалежності, він став поштовхом до запуску процесів, які завершилися 24 серпня
1991 року.
Красномовним є
навіть той факт, як почала діяти Верховна рада УРСР після проголошення
декларації. Так, за період з липня 1990 року по серпень 1991 року Верховна Рада
УРСР схвалила близько 40 законів і 68 постанов з різних аспектів економічної
політики. Серед них — закон про економічну самостійність України (серпень, 1990
р.) та постанова (листопад, 1990 p.) "Про проекти концепції та програми
переходу Української РСР до ринкової економіки”, інші акти. Закон про
економічну самостійність визначав зміст, мету й основні принципи економічної
самостійності України як суверенної держави, механізм господарювання,
регулювання економіки й соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної,
кредитної та грошової систем, з 1991 p. розпочато реформу цін.
Завершився же
процес становлення незалежності України прийняттям Акту про проголошення
незалежності України 24 серпня 1991 року в якому підкреслювалося наступне: "Виходячи
із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним
переворотом в СРСР 19 серпня 1991 p.,
— продовжуючи
тисячолітню традицію державотворення в Україні,
— виходячи з
права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими
міжнародно-правовими документами,
— здійснюючи
Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української
Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України
та створення самостійної Української держави — України.
Територія
України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають
чинність виключно Конституція і закони України.
Цей Акт
набирає чинності з моменту його схвалення”.
Акт
проголошення незалежності України, день прийняття якого був незабаром
проголошений національним святом, не був випадковим явищем, навіяним серпневим
путчем. Прагнення до національного суверенітету випробувано віками. Право
самовизначення — право народу самому визначати свою долю. Акт проголошення
незалежності України український народ прийняв, продовжуючи тисячолітню
традицію державотворення в Україні з урахуванням природного права на
самовизначення. Отже, це не витвір політиків чи партій — це об'єктивна потреба,
об'єктивний процес розвитку людства в сучасну епоху.
Спеціаліст першої категорії
Сколівського РУЮ Козич В.Л.
