Рано чи пізно всі люди стикаються з таким правовим інститутом як спадкування. Спадкування являє собою перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Процедура спадкування визначена Цивільним кодексом України, яким детально врегульовані питання пов’язані із спадкуванням, проте необхідно звернути увагу на те, що в певних випадках спадкування може здійснюватися і за іншими нормативно правовими актами, а не за Цивільним кодексом України. До таких випадків зокрема належить наявність у спадкуванні іноземного елемента, визначеного Законом України „Про міжнародне приватне право”. Дане питання є доволі актуальним оскільки в Сколівському районі як і по всій Україні є дуже багато сімей де хтось із членів сім’ї виїхав за кордон, хтось має родичів за кордоном і часто виникають такі випадки, коли у відносинах спадкування спадкодавець і спадкоємець знаходяться в різних країнах, чи наприклад майно, яке передається у спадок знаходиться в іншій країні, ніж особа, яка набуває право на це майно. В юридичній практиці доволі часто виникають такі ситуації, відповідно постає питання як бути? Право, якої держави слід застосовувати?

Частково відповідь на це питання знаходиться в Законі України „Про міжнародне приватне право”. Даний Закон застосовується до спадкових відносин, як в принципі і до будь-яких інших правовідносин, за умови наявності у таких відносинах іноземного елемента.   

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад смерть спадкодавця на території іншої держави, чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження, в іншій державі тощо). За наявності хоча б однієї із перелічених вище ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України „Про міжнародне приватне право”.

ЗУ „Про міжнародне приватне право” містить такі колізійні норми щодо спадкування: спадкові відносини регулюються правом  держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання (реєстрації), якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося (Напр. Умовний громадянин України А. проживав в Росії, складаючи заповіт він міг зазначити в ньому, що спадкування майна по його смерті буде здійснюватися за правом України і лише, а якщо він не зробить такого зауваження то подальше спадкування здійснюватиметься за правом Росії. Також до даної ситуації, якщо громадянин України А. проживаючи в Росії, склав там заповіт і зазначив у ньому, що по його смерті спадкування має здійснюватися за правом України, але після цього набув громадянства іншої держави, дане зазначення втрачає силу).

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Також всім відомо, що українським законодавством встановлені певні вимоги, яким має відповідати особа, яка складає чи скасовує заповіт, а також вимоги до форми заповіту чи акта про скасування заповіту. В даній ситуації, за умови наявності іноземного елементу у спадкових відносинах, будуть застосовуватися вимоги передбачені правом тієї держави у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті (напр. Громадянин України А. проживав у Росії і склав там заповіт, яким все своє нерухоме майно, що знаходиться на території Росії заповів своєму синові, громадянину України Б., який проживає в Україні. В такій ситуації до спадкових відносин буде застосовуватися право Росії, причому відразу ж за двома ознаками, місце складання заповіту та місце знаходження нерухомого майна. І якщо наприклад складений в Росії заповіт не буде відповідати вимогам українського законодавства, але буде відповідати вимогам російського законодавства, яке було чинним на момент складення заповіту, то такий заповіт не може бути визнаний недійсним.   

Окрім Закону „Про міжнародне приватне право”, спадкування з іноземним елементом може врегульовуватися рядом міжнародних документів присвячених питанням іноземного спадкування.

Україною укладено багато договорів з іншими країнами про правову допомогу, такі договори завжди містять певні норми, які визначають порядок правового регулювання тих чи інших відносин, які виникають між державами, які уклали договір, а також громадянами цих держав, в т.ч. і спадкових. Тож, якщо ви спадкуєте майно в іншій країні, доцільним буде із самого початку дізнатися чи не укладено між Україною та цією державою відповідного договору про правову допомогу.

Окрім цього, якщо ви отримали спадщину в таких країнах як: Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизька республіка, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, то – вам слід знати, про те що між цими країнами укладена Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, статті якої із 44 по 50 присвячені питанням спадкування громадянами країн-учасниць Конвенції. Конвенцією закріплено принцип рівності у спадкуванні всіх громадян країн учасниць Конвенції. Також по аналогії із Законом „Про міжнародне приватне право” визначається прив’язка до місця останнього проживання спадкодавця при спадкуванні його майна, за винятком спадкування нерухомого майна, яке спадкується за правом місця його знаходження.

Також згідно положенням Конвенції, якщо громадяни України мають спадкові права в іншій державі-учасниці Конвенції, але через різного роду обставини ці громадяни відсутні на території держави-учасниці та не призначили представника для представництва своїх інтересів, їхні інтереси без спеціального доручення представляються та захищаються відповідними дипломатичними представництвами або консульськими установами на території держави-учасниці Конвенції.

Спеціаліст першої категорії Сколівського