Питання оподаткування суб‘єктів
малого підприємництва на сьогоднішній день є надзвичайно актуальним. Це
пояснюється тим, що малі підприємства – досить поширена й ефективна форма
господарювання. Вони мають багато рис, які не можуть бути притаманні великим
підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на
кон‘юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної
гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних
умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького
попиту, розширення номенклатури товарів і послуг.84
Діяльність суб’єктів малого
підприємництва в Україні регулюється рядом законодавчих та нормативних актів:
Господарським кодексом України, Законом України "Про державну підтримку
малого підприємництва" тощо. Одним з пріоритетів державної підтримки
малого підприємництва залишається зменшення податкового тиску, спрощення
процедур оподаткування для суб'єктів малого підприємництва шляхом закріплення
спеціальних режимів в чинному законодавстві.
Реформування спрощеної системи
оподаткування суб’єктів малого підприємництва
відбувається протягом останніх 13 років. У 1999 році Указ Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" від 03.07.98 р. № 727/98 вперше дав можливість суб‘єктам
малого підприємництва пе¬рейти на сплату єдиного податку.
З 2012 року для здійснення
державної політики щодо підтримки суб’єктів малого підприємництва запроваджено
главу 1 "Єдиний податок" розділу IV "Спеціальні режими
оподаткування" Податкового кодексу України (ПКУ), якою передбачено шість груп платників єдиного
податку: чотири з яких (перша, друга, третя і п'ята) визначають порядок
оподаткування фізичних осіб, четверта і шоста –юридичних осіб.
Спрощена система оподаткування,
обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що
встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в
порядку та на умовах, визначених главою 1 ПКУ, з одночасним веденням спрощеного
обліку та звітності [5, с. 4].
Юридична особа чи фізична особа -
підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така
особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 ПКУ, та реєструється платником
єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Перейти на сплату єдиного податку можуть юридичні особи – суб‘єкти
господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких середньооблікова
кількість працівників не перевищує 50 осіб за рік і обсяг доходу не перевищує 5
млн. грн. (для четвертої групи) або 20 млн. грн. (для шостої групи) за рік [2].
Середньооблікову чисельність
працюючих для суб‘єкта малого підприємництва визначають за методикою,
затвердженою органом статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому
числі тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та зовнішніх
сумісників, а також працівників представництв, філій та інших відокремлених
підрозділів [4, с. 17]. Зазначена методика наведена в Інструкції зі статистики
кількості працівників, затвердженій наказом Державного комітету статистики
України від 28.09.2005 р. № 286.
Також при переході на спрощену систему оподаткування юридичним особам
необхідно врахувати наступні обмеження. По-перше, ПКУ встановлені обмеження за
видами діяльності. Проаналізувавши їх, можна зробити висновок, що не зможуть
перебувати на єдиному податку підприємства, що здійснюють діяльність з
організації та проведення азартних ігор; з обміну іноземної валюти;
виробництва, продажу, експорту чи імпорту підакцизних товарів; видобутку,
виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; у сфері фінансового
посередництва; банки; кредитні спілки; ломбарди; лізингові компанії; довірчі
товариства; страхові компанії [4, с. 5-6].
По-друге, це обмеження за структурою статутного капіталу. Суб‘єкти
господарювання за наявності у їх статутному капіталі понад 25% часток, що
належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, не можуть
перейти на спрощену систему.
Також обмеження стосується представництв, філій, відділень та інших
відокремлених підрозділів юридичної особи, які не є платниками єдиного податку
[4, с. 9].
Крім цього, однією з умов переходу на єдиний податок є відсутність
податкового боргу.
Підприємство, яке перейшло на
спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну із ставок єдиного
податку:
- для четвертої групи: 3% доходу в разі сплати податку на додану
вартість або 5% доходу з включенням податку на додану вартість до складу
єдиного податку;85
- для шостої групи: відповідно 7% або 10%.
- Суб‘єкти господарювання, які
обрали ставку єдиного податку 3 (7)%, є платниками ПДВ, сплачують цей податок
відповідно до р. V "Податок на додану вартість" ПКУ.
Юридичні особи, що обрали спосіб
оподаткування за ставкою 5 (10)%, не є платниками ПДВ і не мають права
виписувати податкові накладні й вказувати в них суми ПДВ. Операції з продажу продукції
(товарів, робіт, послуг) здійснюють без нарахування ПДВ.
Ставки єдиного податку
збільшуються вдвічі, у разі перевищення доходу понад 5 або 20 млн. грн. (у
розрахунку на календарний рік) у кварталі, у якому отримано суму перевищення (з
наступного кварталу платник переходить на загальну систему оподаткування);
одержання доходу під час застосування іншого способу розрахунків за
відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги (зокрема, у негрошовій
формі) та доходу від видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену
систему оподаткування.
Таким чином, застосування спрощеної системи оподаткування
надає суб'єкту малого підприємництва низку
переваг:
- спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого
підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так
і з початку будь-якого кварталу;
- звільнення від сплати окремих податків, зокрема, податку на прибуток,
- податку на додану вартість (крім юридичних осіб, які обрали ставки єдиного
- податку 3% або 7%), земельного податку тощо;
- надання права вибору сплати ПДВ;
- спрощення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Проте, поряд з перевагами
спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, існують і
певні недоліки, що стримують
розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:
- обмеження чисельності працівників та обсягів доходу суб'єктів малого
бізнесу,
- які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;
- заборона займатися певними видами діяльності;
- заборона на проведення розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи,
- надані послуги) у негрошовій формі.
-
Державний
реєстратор О.Романів
| 
