Договір
дарування.
За договором
дарування дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому
обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування, як і
договір купівлі-продажу, спрямований на припинення права власності у
дарувальника й виникнення права власності в обдарованої особи з тією лише різницею,
що договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права
вимагати від обдарованої особи зустрічних дій. Тому чинне законодавство чітко
обумовлює, що договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на
користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є
договором дарування.
Основна кваліфікуюча ознака, за
якою договір дарування відрізняється від договорів про передачу майна у
власність, це його безоплатність. Безоплатність дарування – це відсутність
зустрічної вимоги.
Договір дарування укладається у формі, яка
визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму договорів.
Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій і письмовій
нотаріальній формі. Форма договору визначається у залежності від виду майна, що
є предметом договору дарування.
Усна форма укладання договору дарування може
мати місце при даруванні предметів особистого користування та побутового
призначення, коли таке бажання висловлюється прямо й дарунок передається
обдаровуваному в момент укладання договору.
Письмова форма є обов’язковою для дарування
майнового права та дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому (в
разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним), а також для дарування
рухомих речей, що мають особливу цінність, хоча передання такої речі за усним
договором також є правомірним, якщо тільки суд не встановить, що обдаровуваний
заволодів нею незаконно. Письмова форма з нотаріальним посвідченням необхідна
для договору дарування нерухомої речі й валютних цінностей на суму, що
перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян. При укладенні договорів дарування слід також додержуватися
спеціальних правил, встановлених для відчуження частки у спільному майні, тощо.
Так, при укладенні договорів про відчуження спільного майна подружжя, що
потребують обов’язкового нотаріального посвідчення, має бути письмова згода
другого з подружжя. Тому недодержання цих умов дає підстави для визнання такого
договіру недійсним.
Сторонами у договорі дарування виступають
дарувальник та обдаровуваний. Укладення договорів дарування громадянами повинно
здійснюватись з дотриманням загальних правил цивільного законодавства про їх
дієздатність. Окрім того, законодавець встановлює додаткові гарантії захисту
осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів дітей,
осіб, над яким встановлена опіка чи піклування, у цивільному законодавстві
зазначається, що батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно
дітей, підопічних.
Укладати договір дарування може також
представник дарувальника на основі письмового уповноваження - довіреності.
Однак, якщо у довіреності на укладання договору дарування не встановлено імені
обдаровуваного , така довіреність є нікчемною.
Крім волевиявлення дарувальника, для
здійснення договору дарування необхідна також згода обдаровуваного, яку
законодавець розцінює як акт прийняття дарунка. Порядок і правові наслідки
прийняття дарунка врегульовано Цивільним кодексом України, за яким право
власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, тобто з
того часу, коли обдаровуваний будь-якими діями підтвердить свою згоду на
прийняття дарунка. У цивільному законодавстві України досить повно визначено
поняття „прийняття подарунка” – це прийняття обдаровуваним документів, які
посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують
належність дарувальникові предмета договору дарування, або символів речі
(ключів, макетів тощо).
Що стосується строків передачі речі
обдаровуваному, то вона може бути передана дарувальником як у теперішній час,
так і у майбутньому, тобто момент укладення правочину не пов’язаний з моментом
передачі майна у власність. Саме тому, при укладенні договору дарування може
бути встановлений обов’язок дарувальника передати дарунок у майбутньому через
певний строк або у разі настання відкладальної обставини, тобто обставини, що
не дає можливості виконати договір дарування і тому його виконання переноситься
на майбутнє.
Якщо дарувальник або обдаровуваний помре до настання
строку або відкладальної обставини, такий договір припиняється, не породжуючи
права та обов’язки в іншої сторони за таким договором.
Цивільний кодекс передбачає наступні підстави
припинення договору дарування: відмова однієї зі сторін від договору;
розірвання договору дарування; визнання договору недійсним.
Обдаровуваний має право відмовитись від
подарунка в момент його вручення, у разі коли договір є реальним і момент
передачі речі збігається з моментом укладенням договору. В разі якщо договір
консенсуальний (передбачає передачу речі в майбутньому) обдарований може
відмовитись від подарунка в будь-який час до моменту його прийняття.
З моменту передачі права власності на річ
обдаровуваному юридичний зв’язок між сторонами припиняється, тому обов’язок
подальшого належного ставлення до дарувальника є суто морально-етичним. Однак,
договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути
розірвано за вимогою дарувальника, якщо обдаровуваний проявив грубу невдячність
(умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його
батьків, дружини (чоловіка) або дітей). Якщо ж обдаровуваний вчинив умисне
вбивство дарувальника, то у даному випадку вимагати розірвання договору
дарування мають право його спадкоємці.
До вимог про розірвання договору
дарування застосовується позовна давність в один рік. Тобто, при розірванні
договору дарування на вимогу дарувальника законодавчо передбачений термін,
упродовж якого можна звернутися до суду про захист своїх порушених прав.
Обдаровуваний може розірвати договір керуючись
загальними положеннями про договір, зокрема, договір може бути розірвано за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору
другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору,
коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється
того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Визнання договору недійсним можливе у разі
недодержання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може
суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.
У разі недотримання письмової форми правочину,
вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини,
тощо, недійсність такого правочину також встановлюється судом.
Цікавим є те, що чинне цивільне
законодавство передбачає, що за договором дарування, обдарований повинен
сплатити податок за об’єкт нерухомості який він отримав в дар. Якщо наприклад
батько чи матір виявили бажання подарувати нерухомість синові чи дочці то
податок повинен бути сплачений в ДПі в розмірі 1% від вартості дарованої
нерухомості. Якщо дідусь чи бабуся вияви бажання подарувати нерухомість внукові
чи внучці то податок повинен бути сплачений в розмірі 5% і 1% у нотаріуса від
вартості дарованої нерухомості.
Завжди легше упорядкувати право
власності на приватну власність при
живих власниках.
Отже, дарування завжди є
договором, заснованим на взаємній згоді сторін, який передбачає згоду
обдаровуваної особи безоплатно прийняти пропоноване майнове право.
начальник Сколівського
районного управління юстиції
Львівської області Т.І.Ілечко
| 
